| Предмет спору | Щодо застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання |
| Позиція позивача | Договори розстрочення не були розірвані, тому підстави для застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати грошового зобов’язання відсутні |
| Позиція відповідача | Платник податків порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, які визначені п. 57.1 статті 57 ПК України. |
| Рішення суду | Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі №2а-7977/12/2670 у задоволенні позову відмовлено |
За результатами проведеної камеральної перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання (збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету)
Згідно з п.п. 100.12.2 п. 100.12 ст.100 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), у зв'язку з порушенням платником умов погашення розстроченого грошового зобов'язання ДПА України було прийнято рішення про дострокове розірвання договорів розстрочки від 16.03.2011. Таким чином, у зв’язку з несвоєчасною сплатою та розірванням договорів розстрочення станом на 12.10.2011 в особовій картці платника значилася заборгованість перед бюджетом.
За порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, який передбачено п. 57.1 статті 57 ПКУ, органом ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення, яким на підставі статті 126 ПКУ застосовано штраф у розмірі 20%.
Статтею 16 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, визнається податковим обов'язком платника (п.п. 36.1 ст. 36 ПКУ). Податковий обов'язок є безумовним та виникає у платника за кожним податком та збором (п.п. 36.2, 36.3 ст. 36 ПКУ).
Підпунктом 36.5 ст.36 ПКУ передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Статтею 126 ПКУ передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Згідно з п.п. 31.1 ст. 31 ПКУ строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до статті 32 ПКУ зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
Так, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс пов'язує сплату ним податку (п. 37.2 ст.37), а виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст.38 ПКУ).
Статтею 100 ПКУ визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку. Нормою вказаної статті передбачено, що договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірванні з ініціативи платника податків або з ініціативи контролюючого органу.
Відповідно до п.п. 4.5 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом ДПА від 24.12.2010 №1036 (далі - Порядок), рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору.
З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення) (п.п. 4.7 Порядку).
Відповідно до п.п. 4.6 Порядку, з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах передбачених Кодексом.
Отже, податковий обов'язок, строк сплати якого перенесено, не вважається скасованим і підлягає виконанню в строк визначений договором про розстрочення (відстрочення) або в день розірвання такого договору.
Таким чином, ПКУ передбачає обов'язок платника податків сплатити як самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання при настанні визначеного нормами ПКУ строку сплати, так і суму грошового зобов'язання, що залишилась не сплаченою після розірвання договору розстрочення.
З метою забезпечення виконання вказаного обов'язку платника податків, п.87.9 ст.87 ПКУ встановлює, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З огляду на те, що позивачем не внесено суму розстроченого грошового зобов'язання та проценти за фактичний строк користування розстроченням Київський апеляційний адміністративний суд, у своїй ухвалі від 16.10.2012 у справі № 2а-7977/12/2670 за позовом платника податків до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення вказує, що ДПІ, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій на підставі статті 126 ПКУ за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, діяла відповідно до норм податкового законодавства.