| Предмет спору | про скасування податкового повідомлення - рішення |
| Позиція позивача (суб’єкт господарювання) | доходи нерезидентів Російської Федерації від операцій з об'єктами нерухомості, які знаходяться в Україні, підлягають оподаткуванню в Російській Федерації. |
| Позиція Відповідача (ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) | доходи нерезидентів Російської Федерації від операцій з об'єктами нерухомості, які знаходяться в Україні, підлягають оподаткуванню в Україні. |
| Рішення суду | у задоволенні позову відмовити повністю |
В останній час слід відмітити про підтримання судовими інстанціями правової позиції органів ДПС про донарахування податкових зобов’язань платникам податків на яких згідно законів України покладено обов’язок здійснювати утримання та внесення до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб.
Так, приймаючи рішення на користь держави по справі №2а-111/12/2770 за позовом ТОВ „….. ” до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення – рішення Севастопольський апеляційний адміністративний суд зазначив наступне.
Згідно з п.п. „г” п. 160.1 ст. 160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.
Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України, із змінами та доповненнями, резидент, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Пунктом 160.2 ст.160 ПК України передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з п. 1 ст. 6 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 року, ратифікованої Законом України від 06.10.1995 року № 369/95-ВР (набрала чинності з 03.08.1999 року), доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), яке міститься в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Пунктом 3 статті 6 зазначеної Угоди передбачено, що положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до доходів, одержуваних від прямого використання, здавання в оренду або використання нерухомого майна в будь-якій іншій формі.
У свою чергу пунктом 1 статті 21 Угоди визначено, що нерухоме майно, про яке йдеться у статті 6, що є власністю резидента однієї Договірної Держави та міститься в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі.
Таким чином, необхідне зазначити, що порівняльний аналіз тих статей Угоди, якими встановлено імператив щодо оподаткування доходів лише у певній з визначених цими статтями Договірній Державі (зокрема, пункту 1 статті 7 щодо оподаткування прибутку підприємства Договірної Держави лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво) з правилом статті 6 Угоди, яка встановлює альтернативний порядок оподаткування передбачених нею доходів з огляду на наведені приписи п. 160.1 ст.160 ПК України, свідчить про обов'язок резидента України утримати податок на репатріацію доходів, які передбачені статтею 6 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, при їх виплаті резиденту Російської Федерації, тобто, відсутність імперативного регулювання в міжнародній угоді означає, що діє імператив, який встановлений національним законодавством.
Згідно статті 22 Угоди, якщо резидент однієї Договірної Держави одержує доход або володіє майном у другій Договірній Державі, які відповідно до положень цієї Угоди можуть оподатковуватись у другій Державі, сума податку на цей доход або майно, сплачена в цій другій Державі, підлягає вирахуванню з податку, який стягується з такого резидента стосовно такого доходу або майна в першій згаданій Державі. Ці вирахування, проте, не будуть перевищувати суму податку першої Держави на такий доход або майно, нарахованого відповідно до її податкового законодавства і правил. Якщо відповідно до будь-якого положення Угоди отримуваний доход або майно резидента Договірної Держави звільнені від податку в цій Державі, ця Держава може, однак, при підрахунку ставки і суми податку з частини доходу або майна цього резидента, яка залишилась, взяти до уваги звільнений доход або майно.
Таким чином, доходи нерезидентів Російської Федерації від операцій з об'єктами нерухомості, які знаходяться в Україні, підлягають оподаткуванню в Україні. При цьому Російська Федерація як країна-резиденція також має право на оподаткування такого виду доходу за ставками, встановленими російським законодавством, з урахуванням податку, сплаченого в Україні.
Враховуючи зазначене, Севастопольським апеляційним адміністративним судом України повністю підтримано позицію органу ДПС, скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволені позову суб’єкту господарювання про скасування податкового повідомлення – рішення.