Зворотній зв’язок

Шановні платники податків, якщо у вас є питання за темою тижня -"Актуальні питання оподаткування у сфері торгівлі", надсилайте їх на електронну адресу idd@sts.gov.ua з позначкою "тиждень податкових консультацій".

Відповіді на Ваші запитання будуть оприлюднені у розділі "Зворотній зв’язок".  

ПИТАННЯ

Чи може фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування або юридична особа проводити розрахункові операції без застосування РРО при здійснені роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень?

ВІДПОВІДЬ 

Відповідно до п. 2 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000р. №1336, СПД, мають право проводити розрахунки без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при здійснені роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (автомагагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000р. № 1336 „Про забезпечення реалізації ст 10 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг„ установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) у разі перевищення річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів 200 тис. гривень на один суб’єкт господарської діяльності, застосування реєстратора розрахункових операцій є обов’язковим.

Згідно із п. 2 додатку  Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р.  № 121 «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», у разі перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій СПД зобов’язаний в місячний термін з дати перевищення річного обсягу розрахункових операцій зареєструвати та проводити розрахунки з застосовуванням РРО.

ПИТАННЯ

Яким чином підприємство може вважатись підприємством торгівлі або громадського харчування в розумінні п. 1 ст. 9 Закону України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”?

ВІДПОВІДЬ 

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України (далі – Кодекс) підприємство - це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ст. 58 Кодексу установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

При цьому, відповідно до форми № 6 „Реєстраційна картка про включення відомостей про юридичну особу”, затвердженої наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.04.07 № 54, юридична особа зазначає назви видів економічної діяльності. Вид економічної діяльності, який записаний першим вважається основним.

Враховуючи вищевикладене, якщо статутом підприємства визначено основним видом діяльності торгівля або громадське харчування та проведення діяльності відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 „Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення”,  то дане підприємство відноситься до підприємств торгівлі або громадського харчування.

ПИТАННЯ

В якому випадку при здійсненні виїзної торгівлі застосовується РРО та який порядок його використання?

ВІДПОВІДЬ 

Згідно із ст. 10 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями, перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2000р. №1336. СПД, мають право проводити розрахунки без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при здійснені роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (автомагагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 23.08.2000р. №1336 „Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг„ установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) у разі перевищення річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів 200 тис. гривень на один суб’єкт господарської діяльності, застосування реєстратора розрахункових операцій є обов’язковим.

Отже, у разі перевищення граничного розміру (200 тис. грн. на один суб’єкт господарської діяльності) річного обсягу розрахункових операцій СПД зобов’язаний в місячний термін з дати перевищення річного обсягу розрахункових операцій згідно п.2 Додатку до Постанови КМУ від 07.02.01 № 121 „Про терміни переведення СПД на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням РРО” зареєструвати РРО та проводити розрахунки з застосовуванням РРО.

Згідно із п. 2.2 р. 2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від -1.12.2000 р. № 614 та зареєстрованого в Мін’юсті 05.02.2001 р. за № 107/5298, реєстрація РРО здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) СПД, а якщо СПД обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків, - то за місцем податкового обліку.

ПИТАННЯ

Який мінімальний ліміт каси може використовувати в роботі новостворене підприємство торгівлі? 

ВІДПОВІДЬ 

Згідно із п. 5.2 ст. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов’язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Тобто, обмежень щодо мінімального ліміту каси для новостворених підприємств законодавством не передбачено.

ПИТАННЯ

Який термін видачі довідки про реєстрацію РРО (КОРО), що знаходяться у місці торгівлі, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями? 

ВІДПОВІДЬ 

Згідно зі ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.

Довідка про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій) видається на підставі заяви суб’єкта господарювання.

Відповідно до ст. 20 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР „Про звернення громадян” із змінами та доповненнями, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

ПИТАННЯ

Скільки торгових патентів придбаває суб’єкт господарювання у разі якщо здійснює в одному пункті продажу роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері? 

ВІДПОВІДЬ 

Згідно із п.п. 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ)  торговельна діяльність для цілей розділу XII цього Кодексу - роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Ставка збору за провадження торгівельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) встановлена п.п.267.3.2, п.п.267.3.3 п.267.3 ст.267 розділу XII ПКУ.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлена п.п.267.3.4 п.267.3 ст.267 розділу XII ПКУ.

Тобто, ПКУ встановлено різні ставки збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах та за провадження іншої торговельної діяльності.

Отже, у разі здійснення в одному пункті продажу роздрібної та оптової торгівлі, діяльності у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері, крім торгівлі нафтопродуктами (скрапленим та стиснутим газом), придбавається один торговий патент.

ПИТАННЯ

Що означає термін ”оптова” та „роздрібна торгівля”? 

ВІДПОВІДЬ 

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95 – ВР ”Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” із змінами та доповненнями, оптова торгівля – це діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Роздрібна торгівля – це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

ПИТАННЯ

Яку звітність про обсяги роздрібної торгівлі подають суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії  на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, та чи застосовуються фінансові (штрафні) санкції за неподання (несвоєчасне подання) такої звітності? 

ВІДПОВІДЬ 

Відповідно до ст.16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами і доповненнями (далі – Закон) Суб’єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

У зв’язку із набранням чинності ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 04.07. 2012 № 5039-VI до приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, звіти за формами:

№ 1-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту»,

№ 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв»,

№ 3-РС «Звіти про обсяги виробництва та реалізації тютюнових виробів», затверджені наказом ДПА України від 13.10.2005 № 449;

№ 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв»,

№ 1-ОТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів», затверджені наказом ДПА України від 27.04.2006 № 228 –

подаються до регіональних управлінь Департаменту САТ ДПС України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, як до структурних підрозділів органу виконавчої влади, уповноваженого видавати ліцензії.

Звіти надаються на паперових носіях та в електронному вигляді щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Датою отримання звіту вважається дата його реєстрації у регіональному управлінні.

За неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 1700 гривень (ст.17 Закону).

Виконання норми Закону щодо порядку подання, форми звітності та відповідальності суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами можливе після приведення чинних нормативно-правових актів у відповідність до вимог Закону.

ПИТАННЯ

Чи потрібна ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб’єкту господарювання, який здійснює діяльність у ресторанному господарстві та використовує для  виробництва фірмових страв, кулінарних та борошняних кондитерських і булочних виробів алкогольні напої? 

ВІДПОВІДЬ 

Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно зі ст. 1 Закону №481 алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Відповідно до Порядку розробки та затвердження технологічної документації на фірмові страви, кулінарні та борошняні кондитерські вироби у закладах ресторанного господарства, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 25.09.2000 № 210, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність  у ресторанному господарства,  незалежно від форм власності повинні мати затверджену технологічну документацію на фірмові страви, кулінарні та борошняні кондитерські і булочні вироби, напої.

Технологічна документація - сукупність документів, які визначають технологічний процес виготовлення виробів (регламентує та описує проведення технологічного процесу виготовлення кулінарної продукції, булочних і борошняних кондитерських виробів), споживання яких безпечне для життя й здоров’я людини. До неї належать збірники рецептур страв, кулінарних, борошняних кондитерських і булочних виробів, технологічні інструкції і технологічні карти.

На фірмові страви та вироби суб’єктом господарювання у сфері ресторанного господарства мають бути складені технологічні карти. У картах зазначаються: опис технологічного процесу приготування, а також перелік продуктів, продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі приготування, із зазначенням даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті, термін придатності до споживання, умови зберігання та спосіб реалізації (подання) споживачу.

З урахуванням викладеного, якщо у суб’єкта господарювання, який здійснює діяльність у ресторанному господарстві та використовує відповідно до технологічних карт (рецептур) для  виробництва фірмових страв, кулінарних та борошняних кондитерських і булочних виробів алкогольні напої, відсутня виручка від реалізації алкогольних напоїв (за даними кредиту рахунку 70 ”Дохід від реалізації робіт і послуг”), то придбавати  ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не потрібно.

Проте, якщо у суб’єкта господарювання по кредиту рахунку 70 ”Дохід від реалізації робіт і послуг” відображається виручка від реалізації алкогольних напоїв, то для здійснення діяльності   такий суб’єкт господарювання повинен мати відповідну ліцензію.

ПИТАННЯ

Чи підлягає ліцензуванню діяльність суб’єкта господарювання з виробництва і торгівлі пивом? 

ВІДПОВІДЬ 

Частиною 3 ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1775) визначено перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню відповідно до вимог цього Закону, серед переліку діяльність з виробництва та торгівлі пивом відсутня.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1775 виробництво та торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами підлягає ліцензуванню відповідно до спеціальних законів ліцензування.

Відповідно до преамбули Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №481), цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Дія цього Закону не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, виробництво і торгівлю пивом, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.

З урахуванням викладеного, діяльність з виробництва та торгівлі пивом не підлягає ліцензуванню. Разом з цим, суб’єкти господарювання при здійсненні господарської діяльності мають враховувати норми ст. 15 прим.2 та 15 прим.3 Закону № 481, якими встановлені обмеження щодо продажу та споживання пива. 

ПИТАННЯ

Які розміри щорічної плати за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями? 

ВІДПОВІДЬ 

Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі.

Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту) становить 780 гривень на кожне місце торгівлі незалежно від його територіального розташування.

Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування і міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі.

ПИТАННЯ

Чи може суб’єкт господарювання, що має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив? 

ВІДПОВІДЬ 

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) роздрібна торгівля – це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування

 Роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (ст. 15 Закону № 481).

Згідно з п. 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 р. № 854 зі змінами та доповненнями, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (далі – Правила) затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України  від 24.07.2002 р. № 219 зі змінами та доповненням. При цьому у назві та тексті Правил слова ”громадське харчування” в усіх відмінках замінено словами ”ресторанне господарство” згідно з наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006 р.№ 309.

Згідно з п. 1.3 Правил заклад ресторанного господарства - це організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Крім того, відповідно до Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 р. № 327, ресторанне господарство - це вид економічної діяльності суб’єктів господарювання щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього в закладах (об’єктах) ресторанного господарства (коди згідно з КВЕД - 55.3, 55.4, 55.5), а об’єкт (заклад) ресторанного господарства - місцева одиниця (структурний підрозділ) суб’єкта господарювання, яка розміщується в окремій будівлі або приміщенні, має, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побутові приміщення та в якій здійснюється продаж продукції власного виготовлення і купованих товарів, переважно для споживання на місці.

Враховуючи викладене, здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно підприємство громадського харчування або спеціалізований відділ, що має статус підприємства громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. 

ПИТАННЯ

Як оподатковуються операції з торгівлі цінними паперами (корпоративними правами)? 

ВІДПОВІДЬ 

Порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами визначено п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Для цілей цього підпункту під терміном ”доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв’язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном ”витрати” слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв’язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від’ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об’єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 153.9 ст. 153 ПКУ норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на операції, що здійснюються платником податку - емітентом з розміщення та наступного продажу корпоративних прав або інших цінних паперів, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку - емітентом.

Норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій із корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

Оподаткування операцій з купівлі (продажу) цінних паперів із зобов’язанням зворотного їх продажу (купівлі) (операції РЕПО), а також деривативами, здійснюється відповідно до норм п. 153.9 ПКУ.

 Операції з конвертації цінних паперів оподаткуванню не підлягають.

Первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами) можуть бути:

для торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - біржовий звіт за звітний період;

для платників податку - клієнтів торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - звіт торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем.

ПИТАННЯ

Чи вважається прибутком, отриманим від основної діяльності підприємства легкої  промисловості (групи 17 - 19 КВЕД ДК 009:2005), прибуток, отриманий платником податку від продажу продукції власного виробництва, якщо виробництво такої продукції відноситься до видів діяльності, зазначених в групах 17-19 КВЕД ДК 009:2005, а торгівля нею відповідає видам діяльності, зазначеним у групах 51-52 КВЕД ДК 009:2005? 

ВІДПОВІДЬ 

Відповідно до пп. б) п. 17 підрозділу 4 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (група 17 - група 19 КВЕД ДК 009:2005), крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.

При цьому на перехідний період до 1 січня 2012 року для підприємств легкої промисловості, які на час набрання чинності положеннями цього Кодексу мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, термін виконання яких закінчується протягом встановленого періоду, дозволяється застосовувати положення зазначеного пункту;  Згідно з КВЕД ДК 009:2005 (Класифікація видів економічної діяльності, затверджена наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 N 375) до груп 17-19 віднесено такі види діяльності, як «Текстильне виробництво», «Виробництво одягу; виробництво хутра та виробів з хутра», та «Виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів».

Водночас торгівля продукцією, діяльність з виробництва якої відноситься до видів діяльності, зазначених в групах 17 -19 КВЕД ДК 009:2005, є  видом діяльності, який відповідає видам діяльності, зазначеним у групах 51-52 КВЕД ДК 009:2005.

Визначення поняття «виробництво (виготовлення)» наведене у ст. 1 Закону України від 1 червня 2000 року N 1775-III ”Про ліцензування певних видів господарської діяльності” зі змінами та доповненнями, зокрема, це діяльність, пов’язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.

З урахуванням викладеного, якщо виробництво продукції, що відповідно до КВЕД ДК 009:2005 належить до груп 17-19, є основним видом діяльності платника податку, то прибуток, отриманий від реалізації такої продукції власного виробництва, є прибутком від основної діяльності підприємства легкої промисловості.

ПИТАННЯ

Як визначається дохід юридичною особою - платником єдиного податку, який здійснює комісійну торгівлю? 

ВІДПОВІДЬ 

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Згідно із п.292.4 ст.292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Статтею 1000 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Відповідно до ст. 1002 ЦКУ повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу (ст.929 ЦКУ).

Статтею 295 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV із змінами та доповненнями визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійснені ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановленим у договорі комісії (п.1 ст.1013 ЦКУ).

Тобто, особливістю договорів комісії як і договорів доручення, транспортного експедирування, агентських договорів є те, що за ними право власності на товар чи послугу не переходить до комісіонера (повіреного). За посередницькі послуги комісіонер (повірений) отримує винагороду від комітента (довірителя), яка і є його доходом.

Таким чином з метою визначення права перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та обчислення суми єдиного податку, доходом юридичної особи - платника єдиного податку, який здійснює комісійну торгівлю, є сума отриманої винагороди. 

ПИТАННЯ

Який порядок сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства при реалізації алкогольних напоїв та пива в оптово-роздрібній торгівельній мережі за договором комісії? 

ВІДПОВІДЬ 

Відповідно до ст. 1 Закону України від 9 квітня 1999 року №587-XIV „Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” (з урахуванням змін внесених Законом України від 5 березня 2009 року №1067-VI), (далі – Закон№587)  платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

У разі реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії (консигнації) платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі алкогольних напоїв та пива), які отримують на свій рахунок кошти або інші види компенсації за продаж цієї продукції.

Згідно із ст. 2 цього Закону №587 об’єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

При реалізації алкогольних напоїв та пива в оптово-роздрібній торгівельній мережі за договором комісії об’єктом оподаткування є виручка торговельного обороту від зазначеної продукції. У разі, коли таку виручку отримує на свій рахунок комісіонер, то він подає звіт до податкового органу за місцем реєстрації та сплачує його до бюджету, а у разі отримання виручки на свій рахунок комітентом, то в цьому випадку комітент (крім виробників алкогольних напоїв) подає звіт та сплачує збір до бюджету. 

ПИТАННЯ

Які документи повинен отримувати покупець якщо товар придбається через інтернет-магазин?

ВІДПОВІДЬ

Відповідно до статті 2 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо) (далі - Закон № 265), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно із пунктом 12 статті 9 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Отже, при здійсненні розрахункових операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язково.

При здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банку реєстратор розрахункових операцій не застосовується.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону № 265/95-ВР, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок.

Разом з тим, згідно із пунктом 15 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023). Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

Таким чином, фізична особа – підприємець - платник єдиного податку зобов’язаний надати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передавання прав власності на них від продавця до покупця.

У разі, невидачі на вимогу покупця товарів (послуг) відповідного документу фізичні особи – підприємці, які сплачують єдиний податок, притягаються до відповідальності, передбаченої Законом № 1023.

Згідно із пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22 із змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Враховуючи вищевикладене, якщо суб’єкт господарювання при дистанційному продажу товару (наданні послуги) отримує кошти за такий товар (надану послугу) від споживача на свій розрахунковий рахунок, то в такому випадку дані розрахунки будуть вважатися безготівковими.

При цьому, якщо споживач за отриманий товар (послугу) здійснює переказ коштів не на розрахунковий рахунок суб’єкта господарювання, а поштовим переказом на адресу поштового відділення, яке визначене умовами договору, внаслідок чого суб’єкт господарювання отримує готівку, то дані розрахунки будуть відносить до готівкових.

В тому числі, при продажу товарів через поштовий зв’язок, згідно із пунктом 10 Правил продажу товарів поштою, затверджених наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України від 11 червня 2008 р. N 206/699, суб’єкт господарювання повинен укласти в поштове відправлення розрахунковий документ установленої законодавством форми і змісту на повну суму проведеної операції, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів, а при продажу товарів, на які встановлені гарантійні терміни, - також технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, у яких обов’язково робиться відмітка про дату продажу та найменування суб’єкта господарювання, яка завіряється штампом (печаткою) і підписом суб’єкта господарювання.

Чи потрібне нотаріальне доручення на представництво інтересів фізичного особи-підприємця в ДПС, тобто представником може бути будь-хто , навіть людина без доручення. Чи потрібний на даний момент представникові фізичного особи-підприємця в ГНИ нотаріально завірене доручення?

ВІДПОВІДЬ

Щодо оформлення нотаріального доручення на представництво інтересів фізичної особи підприємця в органах ДПС повідомляємо.

Відповідно до п.19.2 ст.19 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

 Згідно ст.244. Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV (далі - ЦКУ) представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

 Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

 Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно ст.245 ЦКУ форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Отже, довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути відповідним чином нотаріально посвідчена.

ПИТАННЯ

Яким чином ЮО повинна проводити розрахунки через РРО за товари, які отримує покупець за допомогою подарункового сертифіката, а саме: яка має бути зазначена форма оплати на касовому чеці, чи потрібно в момент такого розрахунку сторнувати номінал сертифікату, чи можливо частково повертати кошти у разі покупки товару на суму меншу номіналу сертифікату. Яким чином відображається така реалізація у формі №ЗВР-1, адже фактично оплата за товар здійснюється в момент продажу сертифікату, а не при придбанні товару.

ВІДПОВІДЬ

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року  № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями (далі – Закон), суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменувань, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Згідно із пунктом 3.2 розділу 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 № 105/5296 із змінами та доповненнями, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі – касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Касовий чек, який отримує покупець повинен містити такі обов’язкові реквізити: позначення форми оплати „безготівкова” та суму коштів за даною формою оплати.

Суть застосування торгових сертифікатів полягає в тому, що покупець, придбаваючи товари на певну суму, має змогу придбати за готівковий розрахунок сертифікат. Надалі такі сертифікати згідно з умовами їх випуску можуть бути обмінені протягом певного часу на товари, що відповідають номіналу сертифіката. Торговельне підприємство повинне документально обґрунтувати застосування таких сертифікатів. Зокрема, необхідно розробити положення про застосування сертифікатів, наказ про випуск і продаж товарів із застосуванням сертифікатів, порядок розміщення сертифікатів, порядок розміщення сертифікатів і їх обміну на товари. Зазначена інформація повинна бути публічною та доступною покупцям.

Відповідно до підпунктів 1-8 Інструкції із заповнення Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок ) за формою № 3ВР-1 наведена у додатку 2 до Порядку подання звітності, пов’язаної із застосуванням РРО або використанням розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 № 614, звіт за формою N ЗВР-1 (далі – Звіт) складається в розрізі всіх РРО, що зареєстровані суб’єктом господарювання та в розрізі книг ОРО, зареєстрованих на господарську одиницю (депо, кондуктора, об’єкт виїзної торгівлі), які використовувались протягом звітного місяця.

ПИТАННЯ

Чи потрібно включати у собівартість товару вартості монтажу обладнання, якщо витрати по монтажу були понесені через деякий час після продажу товару?

ВІДПОВІДЬ

Згідно зі п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПКУ собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

ПИТАННЯ

Щодо подання звіту про суми податкових пільг (1-ПП) у разі, якщо підприємство використовує зменшену ставку податку на прибуток іноземних юридичних осіб згідно з міжнародним договором.

ПИТАННЯ

Чи виникає  об’єкт оподаткування у ЮО, яка займається роздрібною торгівлею у спеціалізованих магазинах, при упаковці покупок в безкоштовні паперові пакети?

ВІДПОВІДЬ

Узагальнюючою податковою консультацією щодо порядку визначення доходу та витрат за операціями з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), затвердженою наказом ДПС України від 05.07.2012 № 581, визначено, що якщо платник податку на прибуток безоплатно надає товари (роботи, послуги), незалежно від статусу отримувача, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається за звичайною ціною. При цьому платник має включити до витрат собівартість таких товарів (робіт, послуг).

ПИТАННЯ

У складі якої групи ОЗ орендаря має амортизуватися частина вартості поліпшення орендованого приміщення (магазину в торговельному центрі, де здійснюється роздрібна торгівля), яка перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ?

ВІДПОВІДЬ

Відповідно до п.146.1 ст.146 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об’єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності», як окремий об’єкт амортизації.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об’єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення(п.146.11 ст.146 ПКУ).

Сума витрат, що пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат (п.146.12 ст.146 ПКУ).  

У разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов’язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об’єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абзацом другим пункту 146.11 та пункту 146.12 цієї статті, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об’єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об’єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об’єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця (п.146.19 ст.146 ПКУ).

Пунктом 138.2 ст.138 ПКУ визначено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів,встановлених розділом II ПКУ.

Отже, якщо договір оперативної оренди/лізингу зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати ремонти/поліпшення об’єкта оперативної оренди/лізингу, то за умови належного документального підтвердження понесених витрат орендар має право суму витрат на ремонт та поліпшення орендованих об’єктів основних засобів, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року, амортизувати як окремий об’єкт відповідної групи, до якої належить орендований основний засіб. Якщо договором оперативної оренди/лізингу не передбачено здійснення орендарем ремонту/поліпшення об’єкта оперативної оренди/лізингу, то сума витрат орендаря на ремонт/поліпшення орендованих об’єктів основних засобів, не враховується при обчисленні об’єкта оподаткування (не включається до складу витрат і не амортизується).

ПИТАННЯ

Щодо дати виникнення податкових  зобов’язань з ПДВ за операцією з надання послуг нерезидентом, місцем надання якої є митна територія України.

ВІДПОВІДЬ

Відповідно до п.187.8 ст.187 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

ПИТАННЯ

Чи можна віднести до складу витрат витрат на відрядження засновника-нерезидента?

ВІДПОВІДЬ

Відповідно до пп. 140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року  №2755-VI (далі - ПКУ) витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Ст.89 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІV визначено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Отже, оскільки голова та члени правління, наглядової ради, а також голова ревізійної комісії акціонерного товариства відповідно до законодавства є членами керівних органів платника податку, то витрати на їх відрядження можуть бути враховані у складі витрат при обчисленні податку на прибуток. Витрати на відрядження засновника товариства будуть враховуватись у складі витрат при обчисленні об’єкта оподаткування у разі, якщо засновник товариства перебуває з товариством у трудових відносинах або є головою чи членом виконавчого органу.

Щодо оподаткування коштів, виданих на відрядження фізичній особі-засновнику-нерезиденту, повідомляємо

Відповідно до пп. 170.9.1 170.9 ст. 170 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ ПКУ;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 розділу ІІІ ПКУ до складу витрат юридичної особи включаються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені в абзаці першому пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПКУ витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Якщо фізична особа-нерезидент не перебуває у трудових відносинах із таким платником податку та не є членом керівних органів платника податку, то відповідно до п.162.1 ст. 162 ПКУ платниками податку є:фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ визначено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема, у вигляді:

вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання;

вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених ПКУ для оподаткування прибутку підприємств. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст.164 ПКУ.

Згідно із пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу ІV ПКУ).        

Отже, вартість безоплатного проживання та харчування, сплачена юридичною особою – резидентом (тобто, сплачена з джерел походження в Україні) фізичній особі-резиденту та нерезиденту, який не перебуває у трудових відносинах із таким платником податку та не є членом керівних органів платника податку, є доходом таких фізичних осіб і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, така юридична особа відповідно до норм ПКУ має статус податкового агента і зобов’язана утримувати податок із суми такого доходу використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ.

ПИТАННЯ

Щодо формування податкового кредиту на підставі заяви зі скаргою на постачальника у зв’язку з порушенням складання податкової накладної.

ВІДПОВІДЬ

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до п.187.1. ст.187 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженою наказом ДПС України від 16.02.12 №127, визначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абзац одинадцятий п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями).
Виконання платником зазначеного правила дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

ПИТАННЯ

Щодо необхідності подання додатку ОК до податкової декларації за підсумками трьох кварталів 2012 року.

ВІДПОВІДЬ

Змінами, внесеними Законом України від 05.07.2012 р. № 5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» із п. 152.3 ст. 152 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - Податковий кодекс) виключено абзаци другий і третій, відповідно до яких платники податку на прибуток підприємств повинні були подавати разом із податковою декларацією з податку на прибуток (далі — декларація) додаток ОК з переліком доходів та витрат у розрізі контрагентів — платників єдиного податку.
Отже, починаючи зі звітного (податкового) періоду — три квартали 2012 р. додаток ОК до декларації подавати не потрібно.
(Запитання – відповідь опубліковано у журналі «Вісник податкової служби України» жовтень 2012 № 37 стор.4)

ПИТАННЯ

Щодо зменшення суми авансових платежів фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування у зв’язку зі зменшенням суми фактично отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року.

ВІДПОВІДЬ

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Згідно із пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).
У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений цим підпунктом, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізичною особою - підприємцем до настання строку сплати такого авансового платежу до органу державної податкової служби подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.
Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу, у разі, якщо відбулось зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал.