Лист ДФС від 03.06.2016 № 12298/6/99-99-15-02-02-15

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо здійснення господарської діяльності на митній території України юридичною особою – нерезидентом, можливості подання податкової звітності за попередні звітні податкові періоди, відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Законодавством України визначено, що іноземна компанія або організація здійснює діяльність на території України через свої відокремлені підрозділи (представництво, філію, відділення) відкриті на території України. Частиною 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» передбачено, що представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності підлягають реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Реєстрацію представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності (крім банків) здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Підпунктом 14.1.193 Кодексу надано визначення постійного представництва нерезидента.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 63.2 ст. 63 Кодексу взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають усі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Платник податку зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків (частина 3 п. 63.3 ст. 63 Кодексу).

Таким чином, юридична особа – нерезидент, яка отримує дохід від здійснення господарської діяльності (постачання товарів, надання послуг, виконання робіт) на митній території України, повинна зареєструвати у контролюючому органі постійне представництво.

Так, п. 133.3 ст. 133 Кодексу передбачено, що постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Частиною третьої п. 65.4 ст. 65 Кодексу визначено, що у разі встановлення контролюючим органом за результатами податкового контролю ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік складається акт, який надсилається через компетентний орган України до компетентного органу іноземної держави для організації заходів стягнення.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано, то грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності (п.п. 102.2.1 п. 102.2 ст. Кодексу).

Пунктом 49.2 ст. 49 Кодексу визначено обов’язок платників податків за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Відповідальність за неподання або несвоєчасні подання податкової звітності передбачено ст. 120 Кодексу.

Водночас сплата передбачених ст. 120 Кодексу фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов’язку подання звітності.