Структура Ради Європи

Головними статутними органами Ради Європи є Комітет міністрів та Парламентська асамблея.

Комітет міністрів (КМ) є керівним органом. До його складу входять Міністри закордонних справ держав-членів Ради Європи або їх постійні представники.

Комітет міністрів визначає напрямки діяльності Ради Європи, розглядає та приймає рішення щодо висловлених Парламентською асамблеєю рекомендацій, пропозицій міжурядових комітетів та конференцій галузевих міністрів. Комітет міністрів затверджує програму діяльності Ради Європи та її бюджет.

Рішення Комітету міністрів передаються урядам країн-членів Ради Європи як рекомендації або як європейські конвенції та угоди для визначення щодо участі в них. На сьогодні розроблено понад 200 конвенцій та угод, які є конкретним результатом діяльності Ради Європи. Комітет також ухвалює декларації або резолюції з політичних питань.

Головування у КМ здійснюється за принципом ротації в алфавітному порядку. Термін повноважень головуючого – 6 місяців.

З листопада 2008 р. до травня 2009 р. Головуючим в КМ РЄ є Міністр закордонних справ Іспанії – Мігель Анхель Моратінос.

Парламентська асамблея Ради Європи (ПА РЄ) є першою європейською асамблеєю в історії континенту. Вона виконує дорадчі функції.

Парламентська асамблея відіграє важливу роль у визначенні напрямків діяльності Ради Європи. Під час засідань Асамблеї предметом обговорень можуть бути питання, що визначають вплив на життя всієї Європи. Робота парламентарів також відіграє значну роль у визначенні напрямків діяльності Комітету міністрів.

Ухвалені Асамблеєю рішення мають рекомендаційний характер. Водночас, вони часто беруться за основу майбутніх міжнародних угод, Європейських конвенцій, які формують правову базу Ради Європи.

Парламентська асамблея збирається на пленарні засідання в Палаці Європи у Страсбурзі чотири тижні на рік (січень, квітень, червень, жовтень).

21 січня 2008 р. Головою ПАРЄ обраний Луіс Маріа де Пуч (Іспанія). Голова Асамблеї обирається на один рік з можливістю переобрання ще на два однорічні строки.

В Асамблеї сформовано 5 політичних груп: соціалісти, європейські демократи, ліберал-демократи і реформатори, об’єднані європейські ліві, європейська народна партія.

Для опрацювання питань з відповідної тематики в Асамблеї функціонують 10 комітетів: Комітет з політичних питань; Комітет з економічних питань і розвитку; Комітет з соціальних питань, охорони здоров’я та сім’ї; Комітет з юридичних питань і прав людини; Комітет з питань культури, науки та освіти; Комітет з питань довкілля, сільського господарства регіональних та місцевих справ; Комітет з питань міграції, біженців і демографії; Комітет з Правил процедури та імунітетів; Комітет з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків; та Комітет з питань виконання обов’язків і зобов’язань, що взяли при вступі до Організації країни-члени Ради Європи (Комітет з питань моніторингу).

У порядок денний кожної сесії ПАРЄ вносять на розгляд актуальні європейські і міжнародні події, а також інші питання, рішення щодо яких приймаються на європейському рівні. В обговоренні питань в Асамблеї також беруть участь представники різноманітних міжнародних організацій, наприклад, таких, як ОЕСР, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРК), Європейське космічне агентство та деякі спеціалізовані заклади Організації Об’єднаних Націй.

З 1989 року Асамблея сприяє врегулюванню кризових ситуацій в Європі. Політичні дебати, які проходять в рамках її діяльності, як правило, базуються на результатах відряджень, місій до регіонів, де відбуваються конфлікти, а також діалогу з країнами, де виникають ці конфлікти. Таким чином, вищезгадана діяльність Асамблеї веде до укріплення політичної ролі Ради Європи.

Асамблея ухвалює документи, які є керівними настановами для Комітету Міністрів, національних урядів, парламентів, політичних партій та інших важливих установ суспільства. Крім цього, за ініціативою Асамблеї було розроблено багато міжнародних договорів, відомі як європейські конвенції, а також інші правові інструменти, які закладають основи автентичної європейської системи законодавства. Найбільш відомим з них є Європейська конвенція прав людини, відкрита для підписання 1950 року.

Статус спостерігача в Парламентській асамблеї мають Ватикан, Канада, Ізраїль і Мексика.

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи (КМРВРЄ), який є консультативним органом Організації, було створено 14 січня 1994 р. рішенням Комітету міністрів РЄ для сприяння розвитку місцевої демократії в країнах Центральної та Східної Європи, а також процесу регіоналізації в Європі.

КМРВРЄ складається з депутатів від країн-членів РЄ, які є народними обранцями місцевого й регіонального рівнів або призначеними посадовими особами, безпосередньо підпорядкованими виборчому місцевому чи регіональному органу.

Відповідно до своїх статутних завдань Конгрес:

 є форумом, на якому представники органів місцевої і регіональної влади можуть обговорювати спільні проблеми, обмінюватись досвідом, і представляти урядам свою точку зору з цього приводу (у вигляді резолюції);

консультує Комітет міністрів та Парламентську асамблею з усіх питань, що пов’язані з місцевою та регіональною політикою (у вигляді рекомендацій);

відслідковує стан місцевої і регіональної демократії у країнах-членах Ради Європи та державах, що є кандидатами на вступ до Ради Європи, а також здійснює моніторинг дотримання положень Європейської хартії місцевого самоврядування (у вигляді висновків та звітів);

здійснює співробітництво з національними та міжнародними організаціями, які представляють органи місцевої і регіональної влади тощо.

Діяльність Конгресу Ради Європи здійснюється через щорічні пленарні сесії (засідання Палати регіонів та Палати місцевих влад), а також засідання Постійного комітету, статутних комітетів та робочих груп Конгресу, які відбуваються в міжсесійний період.

Постійний комітет діє від імені Конгресу в період між пленарними сесіями. До складу Постійного комітету входять по два представники від кожної національної делегації, в тому числі члени Бюро Конгресу. Країни, що представлені тільки в одній палаті, мають в Постійному комітеті тільки одне місце.

Координацію діяльності Конгресу та його робочих органів забезпечує Бюро Конгресу, яке складається з Бюро Палати регіонів і Бюро Палати місцевих влад. Бюро палати складається з голови палати та семи членів, яких кожна палата обирає раз у два роки. Жодна держава-член не може мати більше одного представника Бюро кожної з палат. Очолює Бюро Конгресу Президент, який обирається один раз на 2 роки від кожної палати по черзі.

Статутними комітетами Конгресу Ради Європи є:

Комітет з інституційних питань, який вивчає питання дотримання країнами-членами своїх зобов’язань, відповідає за здійснення моніторингу, а також специфічні питання стосовно інфраструктури органів місцевого і регіонального самоврядування;

Комітет з питань соціальної рівності, який відповідає за питання громадянства, охорони здоров’я, забезпечення зайнятості населення, суспільні відносини тощо;

Комітет з питань культури та освіти, до відання якого входять питання свободи слова та ЗМІ, молодіжної політики, культури, освіти, спорту та зв’язку;

Комітет з питань сталого розвитку, який займається питаннями охорони навколишнього середовища, планування розвитку міст.

Однією з найважливіших робочих груп Конгресу є група «Регіони із законодавчими повноваженнями», яка складається з вищих представників органів самоврядування регіонів Європи, що мають законодавчі повноваження, та вирішує питання, пов’язані з визначенням принципів регіонального розвитку, децентралізації та регіоналізації.

Організаційне забезпечення діяльності Конгресу здійснює Секретаріат Конгресу, який є структурним підрозділом Секретаріату Ради Європи.

У 2008 році Головою Конгресу обраний Явуш Мілдон.

Секретаріат Ради Європи забезпечує роботу головних органів Ради Європи та має постійний штат у складі 1200 осіб, які є представниками держав-членів Організації. Очолює Секретаріат та координує його роботу Генеральний секретар.

22 червня 2004 р. Генеральним секретарем Ради Європи на п’ятирічний строк обрано Террі Девіса (Велика Британія).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) є незалежним консультативним органом, який було утворено у 1990 році, згідно з Резолюцією 90(6) КМРЄ про Часткову угоду, яка заснувала цю інституцію.

Венеціанська комісія є загальновизнаним Європейським та світовим консультативним юридичним форумом. Особливого значення мають висновки Комісії з питань, які стосуються відповідності європейським стандартам проектів законодавчих актів або законів. Відповідно до Статті 2 Статуту до складу Венеціанської комісії входять незалежні експерти, які отримали міжнародне визнання завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах або через свій внесок у зміцнення права та розвиток політичних наук.

Члени комісії діють в індивідуальній якості та не отримують від будь-кого жодних інструкцій. Членом Комісії від України є М.І. Ставнійчук (Указ Президента України № 145/2009 від 10 березня 2009 р.).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) створено у 1959 р., з метою вдосконалення контрольного механізму Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ відводиться ключова роль у забезпеченні чіткого та дієвого контролю за реалізацією державами-членами взятих на себе зобов’язань щодо захисту прав та основних свобод людини.

До складу Суду входять судді, що обираються Парламентською асамблеєю Ради Європи від кожної держави-учасниці.

Головою Суду у 2007 році обраний Жан-Пол Коста.

В роботі Ради Європи також беруть участь країни зі статусом "спеціально запрошеного гостя у Парламентській асамблеї Ради Європи", “спостерігача в Комітеті міністрів Ради Європи” та “спостерігача в Парламентській асамблеї Ради Європи”.