Лист ДФС від 23.05.2016 №11220/6/99-99-12-02-03-15

Державна фіскальна служба України на запит Товариства щодо сплати земельного податку повідомляє.

Товариство повідомило, що є власником нежилих приміщень і сплачує земельний податок з моменту реєстрації права власності на приміщення. Разом з тим Товариство не зазначило про отримання прав власності на земельну ділянку під приміщенням відповідно до норми п. 5 ст. 120 Земельного кодексу України. При цьому Товариство надало копії звернення до Одеського міського управління земельних ресурсів від 22.09.2010 № 49, Одеської міської ради від 25.05.2010 № 45 щодо надання у довгострокову оренду земельної ділянки під приміщенням, а також відповідь Одеського міського управління земельних ресурсів від 05.07.2010 № 01-18/895-08 щодо невідповідності поданої інформації вимогам, встановленим для підготовки проекту рішення Одеської міської ради про укладення договору оренди.

Щодо віднесення Товариства до платників земельного податку зауважимо, що земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок, а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс)), підтвердження приналежності до яких Товариством не надано.

Право власності на земельну ділянку, право постійного користування, а також право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації таких прав (ст. 125, 126 Земельного кодексу України).

Підставою виникнення у Кооперативу податкових зобов’язань з плати за землю є право власності та (або) користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), що обчислюються за даними Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства (ст. 125 Земельного кодексу України). При цьому, повноваження із здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства делеговано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (пп. 1 п. «б» част. першої ст. 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»).