Лист ДФС від 08.06.2016 № 12647/6/99-99-12-02-03-15

Державна фіскальна служба України на запит Товариства щодо нарахування плати за землю у разі оренди земельних паїв у фізичної особи повідомляє.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України „Про оренду землі”, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Податковим кодексом України (далі – Кодекс) встановлений порядок оподаткування тільки орендованих земельних ділянок державної і комунальної власності.

Об’єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Кодексу).

Податкові зобов’язання обчислюються з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 Кодексу) та обчислюється за даними Державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу) або на підставі договору оренди земельної ділянки (стаття 288 Кодексу).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.4 статті 287 Кодексу).