Коментар до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1215 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання або ввезення на митну територі

Коментар до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1215

«Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання або ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів для використання як сировини для виробництва етилену»

Пунктами 229.2 та 229.3 статті 229 Податкового кодексу України прийнятого Верховною Радою України 02.12.2010 №2756-VI (далі – Кодекс) запроваджено норми оподаткування легких та важких дистилятів за нульовою ставкою акцизного податку або їх ввезення на митну територію України без сплати акцизного податку у разі використання таких нафтопродуктів в нафтохімічній промисловості як сировини для виробництва етилену. Крім того, перелік суб’єктів господарювання які можуть отримувати або ввозити легкі та важкі дистиляти для виробництва етилену в обсягах встановлених квотами, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умовою отримання легких та важких дистилятів за нульовою ставкою акцизного податку або їх ввезення без сплати акцизного податку є надання суб’єктами господарювання податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), який є забезпеченням виконання податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку з таких видів нафтопродуктів у разі їх нецільового використання.

На виконання зазначених норм Кодексу (пп. 229.2.13 п. 229.2 та пп. 229.3.15 п. 229.3 ст. 229) прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1215 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання або ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів для використання як сировини для виробництва етилену» (далі – Порядок) яка набрала чинності з 10 січня 2011 року.

Цією постановою затверджено Порядок, яким визначено механізм випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються суб’єктами господарювання до отримання з нафтопереробного підприємства або ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів (коди 2710 11 11 00 та 2710 19 31 30 згідно з УКТЕЗЕД) що використовуються в якості сировини для виробництва етилену.

Виробник етилену, який одержує з нафтопереробного підприємства або ввозить на митну територію України нафтопродукти для їх використання як сировини для виробництва етилену (далі – векселедавець) видає оформлений належним чином податковий вексель органу державної податкової служби за місцем реєстрації (далі - векселедержатель) до отримання з нафтопереробного підприємства легких та важких дистилятів - на суму акцизного податку, нараховану на обсяг нафтопродуктів, що отримуються з урахуванням ставки, яка визначається як різниця між ставкою акцизного податку, що передбачена пунктом 215.3 статті 215 Кодексу, та ставкою 0 євро за 1000 кілограмів, а для ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів - на суму акцизного податку, що справляється під час ввезення товарів відповідно до законодавства.

Податковий вексель видається на строк який не перевищує 90 календарних днів від дати авалювання банком - для податкового векселя, який видається до отримання легких та важких дистилятів з нафтопереробного підприємства, або від дати оформлення митної декларації - для податкового векселя який видається під час ввезення легких та важких дистилятів на митну територію України.

У разі отримання легких та важких дистилятів з нафтопереробного підприємства податковий вексель складається у двох примірниках, а у разі їх ввезення на митну територію України - у трьох. Перший примірник заповнюється на вексельному бланку, придбаному векселедавцем в банку, а два інші - на ксерокопії вексельного бланка, що мають однаковий з першим примірником номер. Кожний примірник податкового векселя заповнюється окремо, записи в яких повинні бути тотожними. Оригінал податкового векселя залишається у векселедержателя, другий примірник з відміткою векселедержателя про взяття на облік повертається векселедавцю для отримання на нафтопереробному підприємстві легких та важких дистилятів. У разі ввезення легких та важких дистилятів другий примірник податкового векселя подається органу державної митної служби, який здійснює митне оформлення зазначених товарів, третій - залишається векселедавцю.

Для погашення податкового векселя векселедавець подає векселедержателю довідку про цільове використання легких та важких дистилятів за формою, що затверджується Державною податковою службою України. Довідка складається на основі первинних документів та погоджується представником податкового поста, встановленого на підприємстві, що використовує легкі та важкі дистиляти в якості сировини для виробництва етилену, порядок якого теж визначається Державною податковою службою України.

Крім того, векселедавцю заборонено передавати обов’язки з погашення податкового векселя іншим особам незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем. Також визначено, що за користування податковим векселем не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших векселів.

Порядком також передбачено, що у разі непогашення податкового векселя векселедавцем в строк, векселедержатель здійснює протест такого податкового векселя у неплатежі згідно із законодавством та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього податкового векселя, з опротестованим податковим векселем. В свою чергу банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати векселедержателю суму, зазначену в податковому векселі.

Якщо векселедавець не підтверджує цільове використання легких та важких дистилятів, то відповідно до підпункту 212.1.7 пункту 212.1 статті 212 Кодексу він стає платником акцизного податку з обсягу продукції, використаної не за призначенням, що тягне за собою фінансову відповідальність у вигляді штрафу передбачену підпунктом 229.2.16 пункту 229.2 і підпунктом 229.3.18 пункту 229.3 статті 229 Кодексу, розмір якого визначається шляхом збільшення суми податку яка повинна бути сплаченою на коефіцієнт 1,5.