Мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) у розумінні Податкового кодексу України (далі – Кодекс) – це мінімальна величина податкового зобов’язання зі сплати податків, зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних із виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з володінням чи користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу.

Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній юридичній особі, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

Для юридичних осіб – платників єдиного податку питання МПЗ є особливо важливим, оскільки такі платники є сільськогосподарськими товаровиробниками та використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Хто визначає МПЗ

МПЗ визначають власники та/або користувачі земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

У разі переходу права власності або права користування до іншого власника, орендаря, користувача за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача за період з 01 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності, а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.

Наприклад, якщо фермерське господарство користується земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка перебуває у власності (користуванні) фізичних осіб, без укладання договору оренди та/або відсутності державної реєстрації переходу такого права користування, то фізична особа – власник або користувач земельних ділянок є платником МПЗ за зазначену земельну ділянку відповідно до державної реєстрації такого права власності або користування. У фермерського господарства відповідно відсутній обов’язок нараховувати та сплачувати МПЗ за зазначену земельну ділянку.

Загальне МПЗ визначається за податковий (звітний) рік. Для кожної земельної ділянки враховуються, зокрема:

- площа земельної ділянки;

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки або нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по відповідній області — залежно від наявності проведеної нормативної грошової оцінки;

- коефіцієнт «К»;

- кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебувала у власності, оренді або користуванні платника.

Для правильного визначення МПЗ важливо враховувати не лише площу земель, а й період фактичного перебування відповідної земельної ділянки у власності чи користуванні платника протягом року.

Якщо земельна ділянка перебувала у власності або користуванні платника не протягом усього календарного року, МПЗ визначається пропорційно кількості місяців такого володіння або користування.

Наприклад, якщо земельна ділянка перебувала в оренді платника протягом шести календарних місяців, у розрахунку МПЗ застосовується показник М = 6.

Саме тому для правильного визначення МПЗ важливе своєчасне оформлення прав на земельні ділянки та коректне відображення відповідних відомостей у податковій звітності.

Як розраховується МПЗ

Для земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої проведено, МПЗ визначається за формулою:

МПЗ = НГОд × К × М / 12,

де:

НГОд – нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації;

К – коефіцієнт;

М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді або користуванні платника.

Для земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено, застосовується формула з використанням нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по відповідній області.

Коефіцієнт «К»

Значення коефіцієнта «К» залежить від податкового року. Починаючи з 2025 року і до кінця року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, для розрахунку МПЗ застосовується коефіцієнт 0,057. Це передбачено пунктом 67¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Отже, при визначенні МПЗ за 2026 рік відповідної перехідної норми слід застосовувати саме коефіцієнт 0,057.

Мінімальний розмір МПЗ у період дії воєнного стану

Кодексом встановлено мінімальний розмір МПЗ. У період з 1 січня 2024 року до 31 грудня року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, сума МПЗ, розрахована за правилами статті 38¹ Кодексу, не може становити менше 700 грн з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, – 1400 грн з 1 гектара.

При цьому встановлений мінімальний розмір не застосовується до земельних ділянок та земельних часток (паїв), розташованих на територіях можливих бойових дій, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України  від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786 (далі – Перелік територій).

Тобто під час розрахунку за кожною земельною ділянкою необхідно порівняти суму МПЗ, визначену за формулою статті 38¹ Кодексу, із мінімально допустимим значенням та застосувати більшу суму, якщо для відповідної земельної ділянки діє вимога щодо мінімального розміру МПЗ.

Які платежі враховуються при визначенні МПЗ

МПЗ не означає, що платник повинен додатково сплатити всю розраховану суму МПЗ незалежно від уже сплачених податків. Механізм МПЗ передбачає порівняння розрахованого мінімального податкового зобов’язання із сумою податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, які відповідно до Кодексу враховуються при визначенні загального МПЗ.

Отже, МПЗ фактично визначає мінімальний рівень податкового навантаження, пов’язаного із використанням сільськогосподарських земель.

Декларування МПЗ

Платники єдиного податку третьої групи відображають розрахунок загального МПЗ у додатку «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» (далі – Додаток) до податкової декларації платника єдиного податку третьої групи.

Платники єдиного податку четвертої групи відображають розрахунок загального МПЗ у додатку 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» (далі – Додаток 3) до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Чинна форма декларацій та додатків затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 у відповідній редакції.

У Додатку та Додатку 3 інформація наводиться щодо кожної земельної ділянки окремо. Зокрема, відображаються дані про площу, нормативну грошову оцінку, коефіцієнт «К», кількість місяців користування та розраховану суму МПЗ.

Якщо розрахована за формулою сума МПЗ з 1 га є меншою за встановлений пунктом 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу мінімальний показник, для відповідної земельної ділянки застосовується мінімальне значення – 700 або 1400 грн з 1 га, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків.

Землі на територіях бойових дій

Для земельних ділянок та земельних часток (паїв), розташованих на територіях можливих бойових дій, включених до Переліку територій, встановлене пунктом 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу мінімальне значення МПЗ – 700/1400 грн з 1 га – не застосовується.

Тому під час визначення МПЗ необхідно враховувати статус відповідної території за Переліком територій.

На що звернути увагу платнику

Для правильного визначення МПЗ платнику єдиного податку доцільно перевірити:

- чи всі земельні ділянки, які перебували у власності або користуванні протягом року, включені до розрахунку;

- чи правильно зазначена площа земельних ділянок;

- чи правильно визначена нормативна грошова оцінка;

- кількість календарних місяців знаходження у власності або у користуванні кожної земельної ділянки;

- правильність застосування коефіцієнта «К»;

- застосування мінімального значення 700/1400 грн з 1 га;

- статус території, на якій розташована земельна ділянка;

- правильність визначення сум податків, зборів, платежів та інших показників, що враховуються при визначенні загального МПЗ;

- відповідність даних Додатка 3 до даних, які використовуються для ведення бухгалтерського та земельного обліку.

Висновок

МПЗ є механізмом визначення мінімального податкового навантаження, пов’язаного із використанням сільськогосподарських земель.

Відповідно до пункту 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу сума МПЗ, визначена відповідно до підпунктів 38¹.1.1, 38¹.1.2 пункту 38¹.1 статті 38¹ Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, – 1400 гривень з 1 гектара.

У разі переходу права власності або права користування за земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого землекористувача протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої ділянки визначається:

для попереднього землекористувача – за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис);

для нового користувача – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку

та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.

Отже, граничний розмір МПЗ, встановлений пунктом 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, підлягає коригуванню на кількість місяців фактичного володіння/користування земельними ділянками, які враховуються при визначенні суми МПЗ відповідно до ст. 38¹ Кодексу.